Мистецтво, що об'єднує світло і музику…

  Сьогодні стіни нашого музею наповнилися особливою магією. Відбулося відкриття виставки Анастасії Андерсон «Сліди тіней» — неймовірно глибокого проєкту, який змусив кожного зупинитися і зазирнути всередину себе.

  Цей захід став символом справжнього культурного єднання:

ми висловили щиру вдячність директору музичної школи Інні Бузі та викладачу Тамарі Дідус за багаторічну підтримку музею. Виступ юної піаністки Павлюченко Ольги став ідеальним доповненням до акварельних ліній художниці.

Анастасія Андерсон, запросла нас у подорож під назвою «Сліди тіней».

  Анастасія — художниця з міста Бердичів. Перші кроки у мистецтві зробила у Бердичівській художній школі. Згодом здобула вищу освіту за кордоном за спеціальністю дизайн інтер’єру.

  Дизайнерська освіта сформувала її підхід до творчості як до простору для пошуку та експерименту. Робота з кольором, формою та матеріалами дозволила розвинути художнє мислення поза вузькими академічними рамками та сформувати власну авторську манеру.

  Ця виставка є першою персональною виставкою Анастасії Андерсон і проходить в нашому Музеї, у її рідному місті Бердичеві. Для художниці це символічна подія: місто, в якому почалося її життя, стає місцем народження її першої великої творчої презентації.

  Роботи авторки вже знаходяться у приватних колекціях за кордоном. Окрім художньої діяльності, Анастасія працює як арт-директор, дизайнер та SMM-спеціаліст, поєднуючи прикладні та художні підходи у своїй творчості.

  Зверніть увагу на техніку. У своїй творчій практиці художниця працює з різними техніками та матеріалами: аквареллю і чорнилом на папері, акрилом на полотні, гуашшю та темперою. Окремим напрямком її творчості є розпис одягу.

  Особливе місце у роботах авторки займає колір. На її думку, саме він здатен передавати емоційні стани сильніше, ніж форма чи чиста графіка. Тому картини художниці вирізняються насиченою, багатошаровою палітрою, що стала своєрідною візитівкою її стилю.

  Це розмова світла і лінії. Тут колір розтікається, як невловимий емоційний стан, а лінія з’являється чітко, як залишений слід. Анастасія працює з тим, що знайоме кожному з нас: радість і втрата, кохання і самотність, моменти ступору і моменти руху.

  Ця виставка про те, що ми зазвичай намагаємося не помічати — про нашу Тінь. Вона буває різною: іноді як опора, іноді як спокуса. Але особливо чітко ми відчуваємо її у темні часи. Коли зовнішнє світло зникає, нам доводиться дивитися в те, що раніше було лише фоном.

   Важливо розуміти: ця виставка — не про тінь - вона про сміливість її побачити. І головне — про здатність її витримати.

Ми звикли думати, що тінь — це відсутність світла. Але художниця показує нам інший бік: тінь як частину нашої цілісності. У часи випробувань, коли звичні орієнтири зникають, саме зустріч із власною тінню допомагає нам вистояти.

Анастасія через свої полотна доводить: знати свою тінь — значить бути сильним. Кожна пляма акварелі тут — це емоція, що розливається в душі. Кожна лінія чорнила — це шрам або шлях, який ми пройшли.

   Особливо сьогодні, коли світ навколо здається темним, ми вчимося бачити світло всередині.

   Дякуємо всім, хто розділив з нами цей вечір.
   Виставка триває до 26 березня,
   тож якщо ви не встигли на відкриття — чекаємо на вас у виставковій залі Музею.