1 квітня в Музеї історії міста Бердичева відкрилась виставка графіки Дмитра Гапчиньського «Скарби Нації», яку автор присвячує своєму загиблому командиру Олексію Боровику.
«Через важке поранення руки, став трішки цивільним і мав змогу завершити розпочату раніше серію “Скарби нації”, доповнивши її портретами сучасників і людьми, які надихають мене в творчості»
Дмитро Гапчинський
https://www.instagram.com/kodvody_smile та
https://www.instagram.com/kodvody
На відкритті виставки був присутній і автор художник, дизайнер, військовий Дмитро Гапчинський.
Дмитро народився в Харкові, у 1972 році. Після школи вступив до Харківського художнього училища. Отримав фах викладача дитячої художньої школи. У 1995 році закінчив Харківський художньо-промисловий інститут за спеціальністю Дизайн. Після випуску намагався знайти роботу в рідному місті, доки не отримав посаду художнього редактора у видавництві «Фоліо».
У 1999 році у пошуках «кращого життя» переїжджає з дружиною до Києва. Переважно працював в зовнішній рекламі. В столиці дружині запропонували підготувати серію робіт для каталогу Віденського музею. Це підштовхнуло до праці на себе. Працювали разом з дружиною в майстерні: Дмитро займався дизайном всієї друкованої продукції та рекламою. В родинній галереї «GAPCHINSKA» (м. Київ) відбулися перші виставки Дмитра: дитячої серії про кролика «Нюшу» та Козаків. Пізніше з’явилися «Зле Дівча» та «Динозавр та Мала».
Революція 2013 року та служба в АТО докорінним чином змінили Дмитра: наразі він активно займається волонтерською діяльністю.
Досвід військової служби в зоні АТО (2015–2016 р.р.) відображений в першій виставці світлопису Дмитра Гапчинського «КЕДЬ МИ ПРИЙШЛА КАРТА» (м. Житомир).
У листопаді 2023 Дмитро отримав поранення правої руки і плеча. Наразі проходить лікування та реабілітацію, волонтерить на підтримку хлопців свого взводу. Після Перемоги України планує повернувся до художнього мистецтва.
https://rio-berdychiv.info/novyny/kultura/khudozhnyka-ta-veterana-dmytro-hapchynskoho-vidkryv-u-berdychevi-unikalnu-vystavku-sharzhiv?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAYnJpZBExNzVQSjNMSUlMN0lhV3NYawEeamigA3nhSFxFRn3VT8qXQngBOcHopbNYyImHlGmb5Gjcr_QWDMxYxBxGTA4_aem_2infMrMovA1s-BPA7HJowQ
Ось уже п'ятнадцять років з року в рік колектив Музею історії міста Бердичева проводить весняне генеральне прибирання території навколо Музею. Особливо проблемною частиною є узбережжя річки Гнилопʼять.
Неймовірно гарний краєвид заростає чагарниками, деревами, набережна всіяна пляшками, пакетами зі сміттям, сухими гілками, шприцами...різним непотрібном.
Тішить те, що сьогодні зібралася велика толока: прибрали сміття, гілки та сухі дерева, щоб ця територія стала чистішою та охайнішою.
Окрема подяка Бердичівкомунсервісу та МКАРС за допомогу у зрізанні та вивезенні сміття.
Завдяки злагодженим діям комунальних служб міста, разом із Rotary Club Berdychiv, Гімназія №8 м. Бердичів і ми - Музей історії міста Бердичева зробили великий обсяг роботи!
Щиро дякуємо всім причетним за активність та небайдужість до нашого Бердичева.
Тільки разом ми можемо робити великі справи!
Вдруге з чергової волонтерської поїздки на фронт Костянтин Карпенко, Богдан Коляда, Ігор Барчук повернулися з «трофеями» для нашого Музею.
Ми ж, музейники, документуємо сьогоднішню війну у всіх її проявах. На сьогодні у нашій колекції – документи, фрагменти знищеної зброї, газети, особисті речі, спорядження окупантів, тощо. Подібні колекції не лише візуалізують образ ворога, а й не дають нашим північним сусідам безкарно брехати про якийсь «конфлікт», про «іх там нєт».
Минулого року наша колекція суттєво поповнилася завдяки Олександру Мірошниченко – нашому музейному колезі, представнику Хорунжої служби 3 ОШБр, а також бійцям цієї бригади.
І ось знову фонди Музею історії міста Бердичева поповнилися новими артефактами російсько-української війни. Дякуємо за співпрацю Олександру Мірошниченко, котрий крім військової справи, збирає унікальні експонати, пов’язані з війною. Саме такі речі зможуть в майбутньому нагадувати наступним поколінням про героїзм українців, які стали на захист своєї держави, про важку боротьбу за свободу та незалежність.
Передані до нашого музею предмети допоможуть глибше зрозуміти умови та виклики, з якими військові стикаються на передовій і стануть невід'ємною частиною музейної експозиції.
Велика вдячність Олександру Мірошниченко за передані артефакти, які стануть музейними експонатами. Дякуємо за вашу неоціненну роль у захисті нашої країни та наших цінностей.
Віримо у ЗСУ! Разом до Перемоги!
Чинні військовослужбовиці, які постають на світлинах у формі ЗСУ, вкотре доводять, що народові України є, чим пишатися. Такими думками ділилися відвідувачі Музею історії міста Бердичева під час урочистого відкриття виставки у рамках фотопроєкту «Жінка мрії/є», організованого депутатськими групами з гендерних питань «Рівні можливості» Житомирської обласної ради, Житомирської міської ради та Бердичівської міської ради.
Захід модерувала голова депутатської групи з гендерних питань «Рівні можливості» Житомирської облради Людмила Кицак, серед запрошених — начальниця Бердичівської районної військової адміністрації Людмила Димидюк, помічниця народного депутата України Б. Кицака Юлія Чепак, заступниця Бердичівського міського голови Олена Петрівська, депутатка міської ради Анна Левандовська, представники громадських організацій, військовики та військовослужбовиці, громадськість.
Жінки, що не є військовозобов’язаними, під час дії воєнного стану мають значно більше свободи у порівнянні з чоловіками, усвідомлюють присутні. Вибір кожної жінки на користь служби у війську саме за таких обставин заслуговує на повагу та захоплення, вважають вони. Відвідувачі фотопроєкту ділилися фактами про повернення жінок з-за кордону після початку повномасштабного вторгнення з метою долучитися до лав українського війська.
Проєкт створено для привернення уваги суспільства до питань гендерної рівності у війську, розповіли організатори. Меседж визнання пріоритету професійності у будь-якій сфері та спробу якісної зміни усталених суспільних уявлень вбачають у його реалізації відвідувачі виставки. Воїнів та воїтельок варто оцінювати за можливостями та ефективністю під час виконання бойових завдань, а не за статевою приналежністю, переконані в «Рівних можливостях».
Служба жінок в українському війську за різними військовими спеціальностями, якісне виконання ними задач є невідчуженим складником ефективного опору агресорові та встановлення справедливого миру в Україні, розуміють організатори фотопроєкту. За даними Міністерства оборони, наводить статистику Людмила Кицак, станом на вересень 2024 року ЗСУ вже налічували 68 тисяч жінок, близько 5 тисяч з них перебувають на передовій.
Україна вже демонструє системні успіхи у подоланні гендерної нерівності у системі Міноборони, констатували організатори, виставка фоторобіт проєкту «Жінка мрії/є» уособила місце для репрезентації наявного досвіду жінок у війську та для обговорення планів подальшої реалізації державної гендерної політики.
Джерело: berdychiv-rada.gov.ua
"Посиденьки біля каганця".
Сьогодні в Музеї історії міста Бердичева в залі Етнографії знову запалав наш каганець. Це чудова нагода поєднати творчість і зустріч з друзями. Традиційно, в родинному колі зустрілися майстрині, художники, музиканти, здобувачі освіти ПТУ №4 м.Бердичева...
А об'єднав усіх сьогодні розпис гарбуза, звучали цікаві розповіді, приказки, пісні, рецепти кулінарних шедеврів з гарбуза і не тільки...їх можна було і скуштувати.
Каганець палав і запрошував всіх друзів до гостини.
Сьогодні колектив Музей історії міста Бердичева \ Museum of the History of Berdychiv радо зустрічав гостей, друзів, колег, які завітали з вітаннями до 40-річчя відкриття історичного музею в місті Бердичеві.
Квіти, подарунки, подяки, спогади, гарні слова, щирі побажання, неочікувані сюрпризи...
Радіємо тому, щодо у нас такі друзі...
Фото Валерія Мельникова та Софії Талько
https://rio-berdychiv.info/novyny/kultura/40-rokiv-zhyttya-muzeiu-istorii-mista-berdycheva-na-svitlynakh-iuvilejnoi-fotovystavky
До Дня захисту дітей у фойє Музею історії міста Бердичева почала діяти
виставка робіт Домініки – дівчинки,
яка перетворює своє мистецтво на донати.
Історія Домініки, маленької бердичів'янки, заслуговує того, щоб про неї знало якомога більше людей. Поблизу Центрального ринку м. Бердичева вона разом з мамою або сестричками продає свої власні картини. Причому усі зібрані кошти вона передає ЗСУ.
Маленька Домініка у 10 рочків зробила для рідної держави набагато більше, ніж дехто за роки свого життя. Її віра у перемогу та ЗСУ надихають, її відданість справі зворушує.
Вона – яскравий приклад того, як маленька дівчинка намагається змінити світ та принести у нього мир й перемогу. Коли навіть дорослі опускають руки та говорять, що втомилися від війни, Домініка продовжує займатися своєю справою.
Домініка Солдатюк навчається у четвертому класі ЗОШ №7 міста Бердичева, їй десять років, з них майже два роки займається волонтерською діяльністю. Домініка навчається у школі та музичній школі (скрипка), відвідує гуртки (петриківський розпис, зайняття з англійської), малювання зовсім не заважає їй займатися навчанням та позашкільною освітою.
Домініка у родині найстарша, а ще вона має п’ятирічну сестру Софійку та двох сестричок-двійняток, яким чотири рочки – Дашу та Аміну.
Тематику для своїх робіт дівчинка обирає спонтанно. Улюблений цикл робіт маленької художниці – «Час для Перемоги», де зображені соняшники, саме вони асоціюються у неї з Перемогою. Ще часто малює котиків, бо такі картини користуються попитом і їх краще купують.
Скільки точно коштів зібрала – не рахує, лише за перший рік волонтерства зібрала близько 65 000 гривень і передала їх ЗСУ. Жодної копійки з виручених грошей дівчинка не лишає собі, все передає на армію. А фарби, акварель та інші необхідні речі родина купує за власні кошти, дощечки на малюнки готує тато дівчинки. Інколи їй дарують фарби небайдужі люди, надсилали навіть подарунки з інших країн.
Мама дівчинки Ірина Солдатюк переконана, що дочці подобається, коли її хвалять і це є для неї стимулом старатися ще краще.
Ми всі хочемо перемоги. Тому повинні робити все, що в наших силах. Зрозуміло, не кожен може дати багато грошей, тому і ціна не ставиться.
Це дивовижно, що серед нас є такі діти..
Вони – справжні. І Домініка Солдатюк – тільки одна дівчинка з мільйонів інших українських дітей, які щиро вірять в наших захисників, вірять в Україну та нашу перемогу. І ми, дорослі, маємо брати з них приклад. Нам є чому повчитися, є на кого рівнятися. Коли в державі підростає нове покоління справжніх патріотів, загартованих випробуваннями війни, є надія на майбутнє. Бо заради цих дітей варто боротися та перемогти.
Запрошуємо відвідати виставку Домініки.
Наразі мета Домініки «…зібрати кошти для підрозділу мого дяді на РЕБ, який коштує 120-140 тис. грн.».
Давайте разом допоможемо Дівчинці з великим серцем і світлою душею змінити світ та принести у нього Мир й Перемогу..
