Письменник, вчений-правознавець.

   Гурлянд Ілля Якович народився 1 серпня 1868 р. у місті Бердичеві
Київської губернії (зараз Житомирська область) в інтелігентній і релігійній
єврейській сім'ї. Родина Гурляндів у Бердичеві надовго не затрималась,
через декілька років після народження Іллі сім'я переїздить до Харкова. 
   Ілля Гурлянд отримав початкову освіту в гімназіях у Харкові і Одесі.
В 1891 р. закінчив Демидівський юридичний ліцей в Ярославлі. 1893 р.
він успішно здав екзамен на звання магістра поліцейського права.
1894-1904 рр. викладав в Ярославському Демидівському ліцеї. 1898 р.
опублікував свій перший юридичний трактат «Идея патроната как идея
внутреннего управления». 1900 р. захистив дисертацію «О ямской гоньбе
в московском государстве до конца XVII века» при Київському
університеті, 1902 р. — докторську дисертацію під назвою «Приказ
великого государя тайных дел».

   Друкуватись Ілля Гурлянд розпочав ще будучи гімназистом 1884 р. як фейлетоніст у сатиричних виданнях «Пчела», «Будильник» під псевдонімами «Арсеній Г.»,«Арсеній Гурлянд» і «Арсеній Гуров». Він отримав популярність як літератор, співпрацюючи в газеті «Новости дня». На протязі багатьох років виступав з літературними і театральними рецензіями в «Новостях дня», «Одесских новостях», «Петербургской газете», в журналі «Театр и искусство». 1889 р. Гурлянд у Ялті познайомився з письменником А.П. Чеховим, з схвалення якого опублікував декілька комедій, поставлених у тому ж році у Малому театрі. В наступні роки вийшли повісті Іллі Гурлянда «Каприз», «Карьера», «Особый мир», «На пороге», літературознавча книга «Характерные черты поэзии К.Р.», численні фейлетони. Приблизно в той же час Гурлянд приймає православ’я і одружується.

   1901 р. розпочалась його бюрократична кар’єра: спочатку в якості радника Міністерства освіти і Міністерства внутрішніх справ у Ярославлі. 1904 р. І.Я. Гурлянд залишив посаду професора у Демидівському ліцеї і поступив на державну службу чиновником особливих доручень при Міністерстві внутрішніх справ у Санкт-Петербурзі. Починаючи з квітня 1906 р. він був одним з наближених співробітників прем’єр-міністра Росії Петра Столипіна, членом Ради міністра внутрішніх справ. 1905-1914 рр. очолював проурядову газету «Россия». Також він брав участь у розробці ряду законопроектів.

   1906-1912 рр. під псевдонімом «Н.П. Васильев» по замовленню Петра Столипіна Ілля Гурлянд видав серію консервативних брошур памфлетного характеру — «Правда о кадетах» (1906), «Что такое трудовики?», «Вторая Дума» (1907), «Оппозиция» (1910), направлених проти Партії народної волі. Під своїм же ім'ям І. Гурлянд у газеті «Россия» опублікував ряд праць історичного характеру (К вопросу об участии Г.Ф. Миллера в «Древней Вивлиофике», «Новгородские ямские книги 1586—1631 гг.» та інші. І. Гурлянд був членом Російського Археологічного товариства, Ярославської губернської архівної комісії. Після вбивства революціонерами у 1911 р. Петра Столипіна Ілля Гурлянд пішов з державної служби. Восени 1915 р. був призначений директором Бюро друку, згодом його призначено директором Петроградського телеграфного агентства.

   1917 р. Ілля Якович емігрував з Росії до Парижа і відійшов від політичної діяльності. 1921 році він опублікував велику поему «На кресте».

   Помер Ілля Якович Гурлянд не пізніше 1921 року у Парижі.