Гроссман Василь Семенович
радянський письменник єврейського походження, фронтовий кореспондент.
Василь Семенович Гроссман (Іо́сиф Соломо́нович) — український письменник єврейського походження, народився 29.11.1905р. в місті Бердичеві Київської губернії, (тепер Житомирська обл.).
Василь Гроссман народився в родині єврейських інтелігентів: його батько Семен Йосипович був інженером-хіміком, мати Катерина Савеліївна — вчителькою французької мови.
З 1914 р. навчався в Київському реальному училищі, в 1919р. повернувся в Бердичів, де закінчив навчання в єдиній трудовій школі.
У 1929 р. закінчив хімічний факультет Першого Московського університету. Три роки працював на вугільній шахті в Донбасі інженером-хіміком. З 1933 р. живе та працює у Москві.
У 1934р. В. Гроссман опублікував повість з шахтарського життя «Глюкауф». В цьому ж році в «Литературной газете» опубліковано оповідання «В городе Бердичеве». Дебют молодого письменника привернув увагу читачів.
У 1935 — 1937 рр. В. Гроссман публікує збірки оповідань «Счастье», «Четыре дня», «Рассказы», а в 1937 — 1940 рр. — дві частини епічної трилогії «Степан Кольчугин». У 1937р. В. Гроссмана прийняли до Спілки письменників СРСР. Під час німецько – радянської війни В. Гроссман працював кореспондентом газети «Красная звезда». 1942 р.він написав повість «Народ бессмертен», яка разом з іншими нарисами ввійшла до книги «В годы войны». Широке визнання отримала книга В. Гроссмана «Треблинский ад», що відкрила тему Голокосту.
У 1944 р., коли було визволено більшу частину території країни від нацистських загарбників, Василь Гроссман дізнається про трагічну загибель матері в бердичівському гетто.
В 1945 р. В. Гроссман разом з І. Еренбургом складав і редагував «Чорну книгу». Передмовою до книги став нарис В. Гроссмана «Убийство евреев в Бердичеве».
З 1946 р. по 1959 р. працював над дилогією «За правое дело» та «Жизнь и судьба». Текст роману «Жизнь и судьба» був відданий автором для публікації в редакцію журналу «Знамя». Головний редактор журналу віддав свій примірник у КДБ. Копія рукопису і чернетки були конфісковані. Інша копія роману, яку зберіг друг В. Гроссмана поет С. Ліпкін, була опублікована в Швейцарії в 1980 р. Також був конфіскований рукопис повісті «Все течет», що зачіпає заборонену тему Голодомору. Письменник створив новий варіант повісті, який завершив у 1963 р. (публікація за кордоном ¾ 1970 р., в СРСР ¾ 1989 р.). Після арешту «антирадянських» рукописів В. Гроссман майже втратив можливість публікуватися.
Василь Гроссман помер 14 вересня 1964 р. Похований у Москві на Троєкуровському кладовищі.
У місті Бердичеві на будинку по вулиці Шевченка, 14 розміщено меморіальну дошку письменника.
Всі твори В. Гроссмана видавались 150 разів тиражем біля 8 млн. 140 тис. екземплярів. Більше 20 разів твори видавались за кордоном на англійській, іспанській, французькій, німецькій, китайській, польській та ін. мовах.
