Каган Абрам Якович

Єврейський письменник.

   Каган Абрам Якович (9 січня 1901, Бердичів) — єврейський радянський письменник.

   Народився в сім'ї дрібного крамаря. 1919 р. закінчив Бердичівське комерційне
училище, після чого тривалий час вчителював у трудових школах. Одночасно
співпрацював у єврейських періодичних виданнях, зокрема в газеті «Ейнікайт».

   Друкуватися почав у 1922 р. після того, як переїхав у Харків.

   Перший збірник віршів під назвою «Karbn» (Борозна) видав 1923 р. 1925 р. — поему
«Трипілля».

    А. Каган зумів проголосити в своїх віршах про радість життя і творчості в той час,
коли життя єврейського населення після пережитих страхіть громадянської війни
в Україні ще не увійшла в нормальне русло.

   Після виходу збірки віршів Абрам Якович писав лише прозу. 1928 р. виходить його
перший роман «Люди з алькова», в якому він робить спробу відгукнутись на пекучі питання сучасності.

   Окремими виданнями вийшли збірки новел «Свиня», «Уламки», «Оповідання», в яких порушено актуальні проблеми тогочасного життя. Ним створено ряд художніх творів — оповідань, повістей, романів: збірки «Люди з кімнати» (1927), «Рідні та близькі» (1939), повість «Біля річки Гнилоп'ятки» (1936), романи «Інженери» (1932) і «Арн Ліберман» (1935).

   Велику увагу приділяв у своїй творчості малій батьківщині ¾ рідному Бердичеву, якому присвятив чимало сторінок в автобіографічному романі «Арн Ліберман» (1935), повісті «Біля річки Гнилоп'ятки» (1936). «Бердичівська» тематика знайшла відображення й на сторінках роману «Шолом Алейхем», який побачив світ на початку 60-х років.

   Деякі його твори («Енергія», «Арн Ліберман», «Шолом Алейхем») були перекладені на російську і українську мову.

   У передвоєнний час став активним співробітником єврейської секції Всеукраїнської спілки пролетарських письменників і працював секретарем редакції єврейського щомісячника пролетарської літератури «Prolit».

   На початку Великої Вітчизняної війни евакуювався в Башкирію, після перемоги повернувся в Київ.

   24 січня 1949 р. був заарештований у так званій «Єврейській справі» і засуджений на 15 років таборів. Але по смерті Йосипа Сталіна та з приходом хрущовської «відлиги» його справу переглянули, і 9 січня 1956 р. Абрам Каган був реабілітований. Після реабілітації повернувся до Києва, писав нові твори, серед яких роман «Преступление и совесть» про «справу Бейліса».

   Був одружений на Олені Каган. Мав сина Льва, який загинув на війні при обороні Севастополя, і дочку (театрознавця). Жив у Києві в будинку письменників «Роліт». Помер у Києві 17 грудня 1965 р. Похований на Байковому кладовищі.

   Після смерті Абрама Яковича Кагана архів письменника, у тому числі рукопис роману «Преступление и совесть» про «справу Бейліса» та матеріали до нього, які зберігались в редакції журналу «Советиш Геймланд» («Советская Родина»), зберігся і знаходиться в архіві Ваад Росії.