Український письменник, науковець, перекладач, поет, байкар.
Родовий герб Гулака-Артемовського «Лук»
Петро Петрович Гулак - Артемовський народився 16(27) січня 1790 р. в містечку Городище Київської губернії (нині Черкаська область) в сім'ї священика. Не закінчивши Київську академію, почав викладати в приватних пансіонах Бердичева, вчителював у будинках багатих польських поміщиків. П.П. Гулак - Артемовський проживав в Бердичеві з 1814 по 1817рр., викладав поетику у школі Вольсея.
1817 р. переїхав до Харкова і вступив до університету вільним слухачем словесного факультету. З 1820 року йому було доручено викладання також російської історії, географії та статистики. У 1821 році П. П. Гулак-Артемовський здав кандидатський і магістерський іспит, захистив дисертацію на тему «О пользе истории вообще и преимущественно отечественной и о способе преподавания последней» і отримав ступінь магістра. Через два роки був обраний ад'юнктом російської історії та статистики, у 1825 — екстраординарним; 1828 — ординарним професором. У 1831 і 1833 рр. — секретар етико-політичного відділення, член училищного комітету при Харківському університеті. З 1841 р. до виходу у відставку в 1849 р. — ректор Харківського університету
1855 р. Гулак - Артемовський обраний почесним членом Харківського університету. Він належав до числа засновників «Українського журналу». Був членом Московського товариства аматорів російської словесності, Королівського товариства друзів науки у Варшаві.
До творчого доробку П. Гулака - Артемовського належать байки, притчі, вірші, послання, балади. Його найкращі твори українською мовою написані в дусі естетики просвітницького реалізму. З 1817 р. почав друкуватися в журналі «Український вісник», де були опубліковані його переклади класиків світової літератури: Жана Жака Руссо, Джона Мільтона, Адама Міцкевича, Йоганна Вольфганга Гете, Горація та інших.
1817р. опубліковано оригінальний вірш українською мовою ¾ «Справжня Добрість (Писулька до Грицька Прокази)».
Перу П.П. Гулака - Артемовського належить байка «Пан та собака» (1818) — найгостріший твір української літератури XIX століття. Ідейний зміст співзвучний тогочасним прагненням проти кріпацтва.
1819р. в «Украинском вестнике» опубліковано російський переклад з польської мови «каледонской повести» (шотландської) «Бен-Грианан», нарис «Синонимы, задумчивость и размышление (подражание польской прозе)».
1819р. письменник опублікував в «Украинском вестнике» ще дві байки — «Солопій та Хівря, або Горох при дорозі» і «Тюхтій та Чванько», у 1820р. ¾ цикл байок-приказок: «Дурень і Розумний», «Цікавий і Мовчун», «Лікар і Здоров'я».
1827р. Гулак - Артемовський написав ще три байки — «Батько та Син», «Рибка», «Дві пташки в клітці». В цьому ж році він виступив на сторінках «Вестника Европы» з творами «Твардовський» і «Рибалка», якими представлено романтичну баладу різних тональностей.
З кінця 20-х pp. П.П. Гулак - Артемовський відходить від активної літературної діяльності, пише лише принагідне, здебільшого у зв'язку з пам'ятними подіями в його службовому і родинному житті.
П.П. Гулак - Артемовський помер 1(13) жовтня 1865р. у Харкові.
Могила Петра Гулака-Артемовського
Пам'ятник Гулаку-Артемовському в Харкові