Оноре де Бальзак
Французький письменник і драматург
Оноре де Бальзак народився в місті Тур (Франція) 20 травня 1799 року.
У сім років Оноре почав навчання у Вандомському училищі. 1814 родина Бальзаків оселяється в Парижі. Оноре продовжив навчання у приватних школах, відвідував лекції в Сорбонні, відвідував практику в адвокатській конторі.
1819 року отримав диплом юриста. Професія адвоката його не приваблювала. Він мріяв про письменницьку діяльність.
З 1821 Бальзак жив у Мансарді, спілкувався з журналістами і створив низку модних тоді «готичних романів». Ці твори відіграли позитивну роль у становленні письменника: саме на них він вигострював свою майстерність, щоб в 1829, коли з'явився роман «Останній шуан», увійти до французької літератури одним з її найоригінальніших авторів.
Згодом письменник використовує «фізіологічний нарис» для створення своїх новел. Саме так виник його всесвітньо відомий твір «Гобсек». Від початку 30-х років Бальзак пише великі прозові твори — романи і повісті («Шагренева шкіра», «Полковник Шабер», «Євгенія Гранде», «Історія величі і падіння Цезаря Біротто» та ін.) У 1840 з'явилась «Людська комедія», а у 1842 — «Передмова». До епопеї увійшли романи «Втрачені ілюзії», «Кузина Бетта», «Кузен Понс», «Розкоші і злидні куртизанок» та ін. Останній роман Бальзака «Селяни» залишився незавершеним.
Бальзак і Україна.
У 1832 р. письменник отримав листа, що надійшов з Одеси за підписом «Іноземка» з приводу його роману «Тридцятирічна жінка». Авторка послання була багата поміщиця графиня Евеліна Ганська. Письменник почав листування з жінкою, а згодом зустрівся з нею у Швейцарії. Між письменником і нею зав'язались дружні стосунки, які невдовзі переросли в справжнє кохання. Вони не могли одружитись, адже Евеліна мала чоловіка. Венцеслав Ганський помер у 1841 р., але закоханим довелось чекати на вінчання ще дев'ять років. Вони зустрічались у різних містах і країнах Європи: у Швейцарії, Відні, Дрездені, Санкт-Петербурзі, а зрештою одружились у Бердичеві. Бальзак двічі відвідував Україну: у вересні 1847-січні 1848 р. і протягом останніх місяців 1849-го до квітня 1850 року. Україна вразила його своїми полями і родючою землею. Письменник в «Листі про Київ» поділився враженнями про Бердичів:
«Тут з подивом побачив я будиночки, що танцювали польку: нахилялись ¾ одні вліво, другі вправо, треті наперед… багато з них менші, як наші ярмаркові намети… Це видовище таке несподіване для європейця, для парижанина, що потрібно його побачити в двох – трьох місцях, щоб призвичаїтись.»
«І тут я побачив справжній степ, бо Україна починається в Бердичеві. Все, що я бачив до цього, нічого не варте. Це пустиня, царство хліба. Тут починається український чорнозем, який іде вглиб на п'ять футів і більше і який ніколи не удобрюють і завжди засівають під хліб.»
Вінчання Оноре де Бальзака з Евеліною Ганською відбулося 2(14) березня 1850 року біля 7 години ранку в костьолі Святої Варвари міста Бердичева. На вінчанні були присутні за свідків дочка Евеліни — Анна та київський губернський маршал дворянства Густав Олізар. Також був присутній чоловік Анни – граф Жорж Мнішек. Вінчав пару Житомирський прелат Олицької колегіати Віктор Ожаровський, надісланий Луцько-Житомирським єпископом, та канонік Йосип Білобоцький.
Оноре де Бальзак помер 18 серпня 1850 року у Парижі.
